Зима на плечах, ніби трирічна дитина в цигейковій шубі
Щосили тримає за горло мокрими рукавицями.
В нічних портах сторнуть вантажні суда і гігантські крижини,
В ліжках стогнуть дружини моряків нескінченно далекого плавання,
На протилежній півкулі стогнуть під кокаїном пірати.
Млість і від холоду, і від спеки викручує плечі і п’яти.
Сьогодні у всіх автономних істотах
Спільно струмує по венах надія на краще,
Холоне під ранок і зупиняється витверезінням натще.